Історія гімназії
  Головна Наша візитка Зворотній зв'язок

Сила гімназії - у її вчителях, слава - в учнях!!!

Новини гімнізіїІсторія гімназіїАдміністраціяНаші вчителіНими гордиться гімназіяМетодична роботаВиховна роботаУчнівське самоврядуванняМузеї гімназіїНаша бібліотекаСпортивні досягненняІнформація для учнівГімназійні посиденьки Історія гімназії

Директори школи:

Іван Григорович Киянець

Олена Володимирівна Кузьміна

Бондарчук Петро Онисимович

 

Кулик Валентина Валентинівна,

директор гімназії

Ще на початку XVII століття, тобто майже 400 років тому, в Любарі діяла соцініанська школа для молоді різних віросповідань, де вивчалися грецька, латинська, польська та церконослов’янська мови, діалектика, риторика, основи християнської етики.

Справжнім явищем в історії Любара, як і всієї Волині, є діяльність в другій половині XVIII ст. і до 1830 року школи при Базиліанському монастирі (будинок школи зберігся, нині це старий корпус СПТУ-37), яка була по суті справи спеціальним учбовим закладом, оскільки учні, крім загальноосвітніх дисциплін, вивчали спеціальні: філософію, граматику, моральне право, міжнародну політику, фізику, музику.

Безпосереднім попередником школи було однокласне народне училище, котре відкрилося в Старому Любарі в 1902 році, мало власний будинок, ділянку землі із садом і городом. На утримання відпускалося від казни 420 крб. і 360 крб. - Старолюбарської громади. Учнів було 82 хлопчики. Першими вчителями були Модест Октавіанович Ходурський, Порфирій Пилипович Комахевич, законовчитель-священик Дмитро Осипович Новоселицький.

Після Жовтневої революції Старолюбарська школа в 1924 році стала семирічною, а рівно через 10 років – десятирічкою.

В роки Великої Вітчизняної війни приміщення школи було зруйноване і відбудовувалося руками вчителів, техпрацівників та учнів в позаурочний час. В 1945 році вона знову прийняла учнів, як семирічка, а з 1955 року стала середньою. Розміщалася в кількох пристосованих приміщеннях, розкиданих по селищу.

Оскільки обидві школи Любара та громадська восьмирічка були розташовані в тісних пристосованих приміщеннях, окремі з яких були старими, керівництво району (Парфенюк П. І., Матусевич А. Г.) ставили питання про побудову сучасної типової школи. Згодом було прийняте позитивне рішення і в перших числах листопада 1969 року розпочато будівництво школи на 964 учні за типовим проектом Білоруського проектного інституту. Замовником виступив колгосп «Жовтень» с. Громада, підрядником стала Чуднівська ПМК-60 тресту «Житомирсільбуд», субпідрядниками виступили ПМК-33, СПМК-513, СПМК-527 того ж тресту.

Прорабом, котрий відповідав за загально будівельні роботи, був Бабін А.М. Вже 12 листопада 1969 року було проведено розбивку території і розпочато земляні роботи. По традиції тих часів будівництво було оголошено народною будовою, і значну кількість некваліфікованих робіт виконували силами працівників організацій та установ райцентру, учнів шкіл.

З наближенням до завершення виконавчим комітетом районної ради народних депутатів 23 серпня 1972 року було прийнято рішення про створення Любарської середньої школи на основі Старолюбарської середньої та Громадської восьмирічної, які ліквідовувалися. Одночасно Новолюбарська середня школа, котра носила наймення Любарська, перетворилася у восьмирічну і стала називатися Новолюбарська. Директором школи було призначено тодішнього керівника Старолюбарської школи Івана Григоровича Киянця.

13 вересня 1972 року комісія на чолі із заступником голови РВК Рудевич Олександрою Павлівною підписала акт про готовність споруди школи до прийому в експлуатацію державною приймальною комісією. 22 грудня 1972 року школа була прийнята названою комісією і почала заселятися і в цей день стала існувати як єдиний цілісний колектив вчителів та учнів.

Перші вчителі школи

Саме цього зимового дня до новобудови з трьох сторін крокували веселі і щасливі колони учнів із прапорами та квітами, щоб обжити нову школу, наповнити її дитячими голосами, а відтак зробити живою.

За тридцять років існування школа пройшла період становлення, зміцнення набула свого обличчя, стилю життя, здобула авторитет і є знаним учбовим закладом не тільки в Любарському районі. З гордістю відзначаємо, що із нами виявляють бажання співробітничати ряд вузів. Ми маємо приятелів серед вчителів США. Третій раз  приймаємо для стажування волонтерів Корпусу миру, майбутніх вчителів англійської мови в Україні.

Наші діти, котрі долею занесені в Москву та ФРН, з успіхом витримують випробування і зараховуються до гімназій , а не до масових шкіл.

За цим стоїть кропітка праця колективу, усіх його члені, починаючи з часу заснування і по сьогодення . Тут розуміється праця як педколективу, так і учнів, котрі приходили несміливими першокласниками, а залишали стіни школи змужнілими, освіченими, готовими до самостійного життя молодими людьми.

З 1973 року атестат про середню освіту отримало 3059 випускників і 46 екстернів. 336 вихованців здобули атестат особливого зразка, тобто були ногороджені золотими або стрібними медалями, біля 2 тис. випускників отримали перші робітничі професії водія і швеї.

Немає такої галузі народного господарства або сфери людської діяльності в нашій державі чи країнах СНД, де б наші випускники не домоглися вершин майстерності, професійної досконалості, авторитету на посаді. Та, мабуть, найголовнішим є те, що переважна кількість наших вихованців стали добрими людьми, сумлінними працівниками, дбають про своє сімейне щастя і його мають. Найзворушливішим є те, що пам’ятають свою школу-матір.

 

Розпорядженням голови Любарської районної ради від 04.09.2009 Любарська гімназія №1 є правонаступником Любарської загальноосвітньої школи I – III ступенів №1.