08 апреля 2012 р. Головна Наша візитка Зворотній зв'язок

Сила гімназії - у її вчителях, слава - в учнях!!!

Фоторепортаж "Стежками рідного краю"
Стежками рідного краю

Соляр Анастасія,

10-А клас, член гуртка "Основи журналістики"

 

Наша рідна Україна пройшла довгий шлях історичного розвитку. І ці події залишили по собі  пам’ятки, які дивують людей і сьогодні.

Наша Любарщина – невеличкий куточок України. Та все ж на цьому маленькому клаптику земної поверхні збереглося чимало архітектурних та історичних пам'яток.

Із розповіді учителя ми дізналися, що власниками самого села  були Наталія та Петро Оржевські. Вони були відомі своїм меценатством - давали кошти на будівництво школи та лікарні для селян, а Наталя Оржевська працювала по декілька годин на день сестрою милосердя.

На початку ХІХ ст. Оржевські придбали палац у с. Нова Чортория. Спочатку він був одноповерховим. Наприкінці століття його перебудовують, і він стає двоповерховим. Фасади палацу реконструювали, і вони набули мотивів ренесансу з новомодним на той час модерном. А ось стіна, яка виходить до парку, збереглася у стилі бароко.

Фасад будівлі, що виходить до парку

 

Приміщення колишнього палацу

Зараз у колишньому палаці розміщено аграрний технікум. У вестибюлі збереглися старі сходи з італійського мармуру з кованими перилами, на яких зображено каштанове листя та геральдичних драконів. Гарні в палаці вітражі, особливо цікавий великий вітраж художника Ф. Беляковського.

 

Мармурові сходи з кованими перилами

 

 

Фрагмент старовинного дзеркала

 

 

 

 

Вітраж над центральними сходами на другий поверх.

Робота Варшавських майстрів

Село Нова Чортория – це унікальне місце нашого краю. Адже тут збереглося декілька архітектур-них пам'яток:  млин при в'їзді у село, парк, старий навчальний корпус Новочорто-рийського технікуму, церква-усипальниця.

 

Учнями Любарської гімназії регулярно здійснюються поїздки у с. Нова Чортория. Керівником та екскурсоводом виступає учитель історії та філософії Бондарчук Петро Онисимович. Його розповіді захоплюють кожного.

23 вересня учні 10-А та 10-Б класів побували на такій екскурсії.

Під'їжджаючи до села, ми побачили великий  паровий млин. Це навіть не млин, а міні-завод: п'ять поверхів із боку двору, сім поверхів із боку ставка, а ще перехід до двоповерхової прибудови, де колись був склад виробленої продукції. Петро Онисимович розповів нам, що цього гіганта звели в 70-ті роки ХІХ ст. На той час це був один із найбільших млинів в Україні: він виробляв до 500 000 пудів пшеничної муки різних сортів.

Палац знаходиться в парку площею  70га. Липова алея веде до річки. Наша група вирушила туди і побачила маленький крутий місток. Ймовірно, парк був прикрашений архітектурними формами, але лишився лише цей місточок на пагорб, на якому колись стояла альтанка.

Китайський місточок на пагорб, де колись стояла альтанка

 

Учні 10-А та 10-Б на китайському місточку

 

Парк біля колишнього майданчику для гри у гольф

Алея старих лип

Неподалік від палацу стоїть церква-усипальня родини Оржевських, побудована на початку ХХ ст. у російсько-візантійському стилі за проектом академіка архітектури Прахова . Стіни усипальниці були вкриті фресковим розписом роботи художника Нестерова. Це місце, де були поховані останки чоловіка Наталії Оржевської (уродженої княжної Шаховської).

Історія життя Оржевської Наталії Іванівни вразила кожного із нас. «Життя, віддане Батьківщині та народу», - саме так говорять про цю жінку.

   

В’їздні ворота разом із будинком-сторожкою (пам’ятка архітектури)
 

 

А ще наприкінці нашої подорожі Петро Онисимович розповів нам про людину, яка врятувала життя жителів села Нова Чортория під час Голодомору 1930-33рр. Це Осадчук І.С. Він був головою Новочорторийського колгоспу. В центрі села, біля сільської ради,  розміщено пам'ятник цій людині – Осадчуку І. С.

 

     

    

 

Екскурсія завершилася. Ми поверталися на шкільному автобусі до рідного містечка, визирали у вікна і бачили безмежні поля, вдалині синів ліс… Це наша рідна українська земля. Як багато цікавого можна побачити, мандруючи із товаришами. Побачити і зрозуміти, що історія України – це й історія тієї землі, на якій ти живеш, історія того населенного пункту, де знаходиться твоя домівка.

            Тому, вивчаймо історію свого краю, адже так багато цікавого навколо нас!