Головна Наша візитка Зворотній зв'язок

Сила гімназії - у її вчителях, слава - в учнях!!!

Новини гімнізіїІсторія гімназіїАдміністраціяНаші вчителіНими гордиться гімназіяМетодична роботаВиховна роботаУчнівське самоврядуванняМузеї гімназіїНаша бібліотекаСпортивні досягненняІнформація для учнівФотогалереяНаш рідний крайТворчі роботи учнівГімназійні посиденькиПсихологічна служба

Герої не вмирають...

«Спогади про події на Майдані, роздуми над майбутнім та переосмислення сьогодення» - під таким гаслом пройшов урок-реквієм «Пам’яті героїв Небесної сотні», що відбувся 23 травня – в день, коли по всій Україні відзначається День Героїв .

 

 

За покликом серця та громадянською позицією учні 10-Б кл. Любарської гімназії №1 разом із педагогами Макаренко Т.В., Сидорчук Н.В., Шарварчук Т.І. та Кошелюк Г.В. провели для учнів 5-8 класів урок - реквієм «Пам’яті героїв Небесної сотні». Незважаючи на юний вік, ніхто не залишився байдужим.   З історією відзначення Дня Героїв присутніх познайомила заступник директора з навчально-виховної роботи Михальчук О.О. Зворушливо учні    згадували імена невинно убієнних,  зі сльозами на очах переглядали відеоматеріали тих кривавих днів. Віка Прокудіна та Світлана Фурман не змогли стримати біль від подій у рідній їм Україні, і він вилився у  поетичних  рядках. В пам'ять героїв Небесної сотні найменшими учасниками була прочитана «Молитва  за Україну» та всіма присутніми було вшановано загиблих хвилиною мовчання. На протязі усього заходу серця учнів наповнювались співчуттям та скорботою, тому особливо прозвучав Гімн України, виконаний присутніми, в знак солідарності з Майданом. Нажаль, такі події стали чорною сторінкою в історії України. Тому будьмо достойними героїв Майдану і пам’ятаймо, що ми – українці!

 

         Ліля Пилипчук,

Віка Прокудіна,

учні 10 – Б кл.

Любарської  гімназії №1

 

 

 

Героям Слава! Слава Україні!

 

Скільки болю,скільки жалю у очах.

Скільки сліз комком у горлі стали.

Побратими,що вмирали на руках,

Своє життя за нашу волю віддавали.

 

Тепер вони не глянуть в материнські очі,

Що більше не чекають свого сина.

Не поцілують ніжних рук дівочих,

Які молилися у небо безупинно.

 

Вони ж бо правду в Україні хтіли.

Жили у мріях славних,при надії.

Вони ж кричати щиро так уміли:

Героям Слава! Слава Україні!

 

У пам’яті герої,у серцях навіки…

Плачуть у скорботі тисячі очей.

Розіллються слави повноводні ріки,

І залишать слід свій у серцях людей.

 

(Прокудіна Вікторія)

 

 

* * *

 

Слава Україні! Героям Слава!

Слава Нації! Смерть ворогам!

Слава тим, хто стояв за державу.

Слава подвигам, а не словам.

 

Слава тим, хто поліг за майбутнє

Й склав криваву ціну свободи.

Вічна пам’ять, сміливці могутні.

Вічна слава, незламний народе!

 

Ми молились за Вас щиро,

Палко, гаряче в Бога благали:

Збережи, Боже, їх, дай їм сили!

Помирали, та не відступали…

 

Більш не ве́рнеться син додому,

Не приго́рне дитину батько…

Бо ж застиг на обличчі блідому

Вираз мужності, вираз завзяття.

 

Свічка довго ще буде горіти

Й материнські змучені очі

Будуть довго ще сльози лити

Буде довго душа боліти

За нещадний стократний злочин.

 

(Фурман Світлана)